- формування соціальних якостей вихованців як умови реалізації в освітній сфері;
- організація взаємодії вихователя та вихованця як соціалізуючої умови розвитку особистості;
- опанування та застосування педагогами у навчально-виховному процесі соціально-педагогічних методів з метою повноцінної соціалізації дітей;
- застосування інноваційних методик, спрямованих на становлення і розвиток особистості, розкриття здібностей та нахилів;
- забезпечення позитивного мікроклімату в дитячому середовищі, як складової успішної соціалізації особистості;
- забезпечення належного психологічного і соціального супроводу та вихованців.
- підвищення професійної мобільності педагогів, розвитку та саморозвитку вихованців;
- реалізація творчого потенціалу учасників освітнього процесу;
- задоволення освітніх потреб дітей та їх батьків;
- підвищення позитивного соціально-психологічного мікроклімату в закладах освіти;
- підвищення якості освіти.
- принцип системності, який передбачає вплив на особистість як мікро-, так і макросередовища, які тісно взаємодіють, взаємовпливають і взаємодетермінують одне одного;
- принцип діяльності,що обумовлює активну взаємодію особистості з іншими людьми, в яку індивід вступає в ході діяльності і спілкування, тобто наявний неперервний цілісний процес засвоєння особистістю об'єктивної дійсності завдяки включенню в діяльність;
- принцип двосторонньої взаємодії особистості і соціального середовища,взаємообумовленість процесу входження особистості в систему суспільних відносин і водночас відтворення цих відносин в системі сімейних, товариських, навчальних, виробничих та інших зв'язків;
- принцип особистої активності та вибірковостідозволяє розглянути людину не як пасивну ланку в процесі соціалізації, а як особистість, спроможну активно діяти і самостійно вибирати соціальні умови власного розвитку та формувати власне «Я», виходячи з власного бачення ідеалів і переконань.
- особистісний напрям – це становлення особистості як соціальної істоти у сфері внутрішніх самовизначень і відносин “Я – Я”;
- міжособистісний напрям – це сфера становлення і розвитку знань, умінь і навичок особистості, які забезпечують їй можливості спілкування і спільної діяльності з іншим – відносини “Я – Ти”. За такого спілкування та взаємодії і починається як власне соціалізація, так і внутрішній розвиток особистості;
- соціально-груповий напрям - це сфера відносин “Я – Ми”, у межах якої молода особистість має оволодіти базовими передумовами майбутнього входження у множину різноманітних за характером і масштабністю соціальних груп. Це сімейно-побутові, гендерні та вікові відносини.
Саме ці напрями визначаються як головні, тобто такі, що є найважливішими, найсуттєвішими.
Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.
Отже, соціалізація - акумулятивний процес, у ході якого накопичуються соціальні навички. Освіта забезпечує спадкоємність та відтворення соціального досвіду. Саме у сфері освіти людина засвоює необхідні для соціальної практики знання, цінності, формує навички соціальних відносин.
Процес соціалізації є історично обумовленим, у результаті нього формуються конкретно-історичні риси особистості, необхідні їй для життєдіяльності в конкретному суспільстві. Зміст, стадії, конкретні механізми соціалізації визначаються структурою цього суспільства і варіюють у різні історичні періоди.
· комплексна діагностика особистісної готовності педагогічних працівників до інноваційної діяльності;
· опанування теоретичних основ теми;
· забезпечення теоретичної та психологічної готовності педагогів до впровадження проблемного питання;
· підготовка педагога до прогнозування педагогічної діяльності в інноваційному просторі;
· формування єдиного освітнього середовища для успішної адаптації учасників освітнього процесу.
· забезпечення педагогічних працівників методичною літературою, ознайомлення з концепцією проблемного питання;
· перевірка індивідуального сприйняття педагогами суті проблемного питання (тест, анкета);
· аналіз зібраної інформації;
· визначення термінів реалізації проблемного питання.
· активне теоретичне опрацювання проблемного питання, поінформованість;
· розуміння концептуальних і процесуальних особливостей упровадження теми;
· окреслення мети й змісту опрацювання теми.
1. Моніторинг методичної роботи
2. Засідання педагогічної ради «Про розгляд алгоритму та перспективного плану реалізації методичної теми»
3. Нарада при директорові «Про організацію роботи педколективу щодо упровадження методичної теми «Забезпечення успішної соціалізації учнів та вихованців навчальних закладів району».
4. Засідання творчої групи.
5. Засідання районних методичних об'єднань (РМО).
6. Семінари-практикуми.
7. Заняття Школи молодого вихователя (за необхідністю).
8. Індивідуальні консультації щодо організації самоосвітньої діяльності з проблеми.
9. Адресна допомога малодосвідченим педпрацівникам із теми.
10.Робота з батьками вихованців.
· формування досвіду творчої діяльності педагогів під час реалізації науково-методичної теми;
· конструктивне опрацювання змістового, процесуального, діагностичного компонентів освітньої моделі;
· формування особистісно пристосованого змісту нововведення з огляду на власний досвід та науково-методичне забезпечення.
· забезпечення доступу до змісту, форм і методів науково-методичного підходу, умов відтворення шляхів реалізації теми;
· відтворення досвіду сформованої фахової діяльності та засвоєння досвіду діяльності в нових умовах;
· осмислення очікуваних результатів (розробка критеріїв і показників).
· поява первинної конструктивної моделі реалізації проблемного питання в освітній практиці;
· набуття педпрацівниками уміння організовувати свою самостійну роботу: добір інформації, її критичне осмислення, застосування в певних ситуаціях;
· формування бажаної інноваційної ініціативи.
1. Нарада при директорові «Про хід роботи педколективу щодо впровадження методичної теми».
2. Засідання педагогічної ради «Про хід виконання І етапу роботи над методичною темою району».
3. Семінари-практикуми.
4. Відкриті заняття.
5. Засідання творчої груп.
6. Робота з батьками.
7. Індивідуальні консультації щодо організації самоосвітньої діяльності з теми.
· аналітична діяльність закладу дошкільної освіти з теми;
· апробація освітньої моделі в педагогічній діяльності;
· розробка й апробація системи соціально-психологічної підготовки педпрацівників до педагогічної діяльності в інноваційних умовах.
· упровадження у практичну діяльність педпрацівників інноваційних технологій, форм та методів навчання;
· упровадження освітньої моделі;
· оцінювання ефективності розробленої моделі, корекція.
підвищення професійної компетентності педагогічних працівників в ході реалізації теми.
1. Засідання педагогічної ради «Організація науково-дослідницької роботи в закладі дошкільної освіти з теми».
2. Проблемні семінари для педагогів (тематика визначається в процесі роботи над темою).
3. Мікродослідження «Визначення ефективності впровадження інноваційних технологій» (педагогічний колектив закладу).
4. Педагогічні ради.
5. Засідання районних методичних об'єднань (РМО).
6. Відкриті заняття.
7. Семінари-практикуми.
8. Заняття Школи молодого вихователя (за потребою).
9. Творчі звіти педпрацівників.
10. Індивідуальні консультації щодо організації самоосвітньої діяльності з проблеми.
11. Робота з батьками.
13.Висвітлення результатів реалізації теми на сайті закладу.
· накопичення та систематизація даних щодо впровадження питання;
· розробка остаточних варіантів навчально-методичного забезпечення з теми;
· підбиття та оприлюднення загальних підсумків реалізації теми, підготовка публікацій із питання.
· відпрацювання наявної моделі;
· удосконалення фахового рівня в межах моделі;
· вивчення результативності та ефективності впровадження теми в педагогічну практику через методичні форми;
· моніторинг результатів упровадження моделі.
· кількісний і якісний аудит систематизованої інформації про результати впровадження проблемного питання;
· створення оптимальної ідеї педагогічного досвіду;
· здатність продукувати власний ефективний педагогічний досвід;
· висока мотивація до неперервної освіти.
1. Майстер-класи.
2. Фестиваль відкритих занять.
3. Заняття Школи ефективного педагогічного досвіду.
4. Методичний аукціон педагогічних ідей.
5. Узагальнення ефективного педагогічного досвіду.
6. Підсумкова конференція.